Сторінка практичного психолога

Десять заповідей для батьків від Януша Корчака

Видатний польський педагог, письменник, лікар та громадський діяч жив заради дітей і під час війни, 5 серпня 1942 року, загинув у газовій камері Треблінки разом з 200 своїми вихованцями…

Ім’я Януша Корчака внесено у «святці» світової педагогіки. З-під його пера вийшло дуже багато творів, у тому числі казки для найменших, а головне — більше 20 книг, присвячених вихованню дітей. Серед них особливе місце займає своєрідний маніфест гуманізму «Як любити дитину».

Ідеї Корчака не втратили актуальності й сьогодні, адже нині його все більше й ширше визнають як предтечу цілої низки педагогічних течій, а корчаківське розуміння прав дитини є вихідною точкою для багатьох сучасних авторів. Найважливіші елементи корчаківської концепції виховання можна коротко сформулювати тезами:

• заперечення насильства – фізичного, вербального, що є наслідком вікової переваги або посади;

• ідея виховної інтеракції між дорослими, дітьми, що розширює дефініцію класичної педагогіки;

• впевненість, що дитина є людиною, такою ж мірою, як і дорослий;

• принцип, що виховний процес має брати до уваги індивідуальність кожної дитини;

• віра, що дитина найкраще знає власні потреби, прагнення й емоції, отже, вона повинна мати право на те, щоб дорослі враховували її думку;

• визнання за дитиною права на пошану, незнання й невдачі, особистий простір, власну думку й власність;

• переконаність у тому, що процес розвитку дитини – це тяжка праця.

У спадок нам Януш Корчак залишив багато дивних, добрих і повчальних книг. Українською видані його книги: «Пригоди короля Мацюся», «Дитя людське: Вибрані твори», «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться», «Мацюсеві пригоди», «Як любити дітей», «Правила життя». У тому числі і десять заповідей для батьків, які актуальні й сьогодні, через десятки років:

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та — третьому. Це і є незворотній закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина — це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою — неталановитою, негарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись із дитиною — радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина — це твоє свято, яке поки що з тобою.

Книга Януша Корчака «Правила життя» повинна стояти в бібліотеці на почесному місці. Прочитайте цю книгу обов’язково: вона змінить ваші уявлення про виховання дітей та поверне вас у дитинство, щоб ви краще розуміли своїх дітей.

Головним завданням діяльності психолога у школі є забезпечення нормального процесу психічного становлення дитини, тому психологічна робота організована насамперед відповідно до інтересів самого учня. Психолог  розвиває його особистість, орієнтуючись на положення гуманістичної педагогіки і психології про особистісно-рівноправний характер взаємодії між дитиною та дорослим, право кожної дитини на самовизначення. Адже, коли вчитель оцінює особистість учня, спираючись тільки на власний досвід та інтуїцію, без достатньої кількості інформації, це може заважати виявленню справжніх причин труднощів у навчанні і вихованні, виникненню комунікативних проблем. Тому психологічне вивчення індивідуальних особливостей кожного учня є важливим завданням, для вирішення якого використовуються різноманітні методи психологічного обстеження. Звичайно, психологічна робота з дітьми різного віку має інший зміст.

Інформація для учнів

​

• Як впоратися з гнівом?

Батькам майбутніх першокласників

• Особливості адаптації шестирічних першокласників до шкільного життя
• Ведемо дитину у перший клас
• Готовність дитини до школи: складові успішного навчання
• Поради батькам майбутніх першокласників
• Пам'ятка. Що повинен знати майбутній першокласник?

Психологи накопичили чималий практичний досвід у формуванні важливих рис учня, майбутнього громадянина України, у розвитку соціальної компетенції, підвищенні психологічної культури, усвідомленні свого місця серед людей, виробленні навичок рефлексії, конструктивного вирішення проблем. Саме цей досвід активно впроваджується в освітній процес школи.

Основною метою роботи психолога у початковій школі є:

створення умов для розвитку пізнавальних можливостей і формування пізнавальних інтересів;

формування позитивного психологічного клімату учнівського середовища як основи формування позитивного „Я”- образу та самосприйняття учня;

забезпечення гармонійного співвідношення між вимогами до інтелектуальних і навчальних умінь молодшого школяра і його психофізіологічними можливостями;

виявлення варіантів шкільної та сімейної дезадаптації, причин неуспішності тощо.

Молодші школяри проходять первинне психологічне діагностування загального рівня розумового і вольового розвитку з метою індивідуалізації процесу навчання. Психолог протягом цього періоду постійно спостерігає за навчальною діяльністю, поведінкою, спілкуванням тощо; консультує дорослих з проблем розвитку дитини у молодшому шкільному віці; розказує, як запобігти неврологічним перевантаженням, як досягти порозуміння між батьками і дітьми.